Із минулого в “За майбутнє”: Навіщо Коломойському другий УКРОП?

64

Як доведено самовільним та передчасним виходом з карантину окремих міст – вся сила на місцях. Саме периферійні мери керують відцентровими процесами, подобається це Києву чи ні. Бо все таки місцеве самоврядування у нас у країні є, а тому тренд на побудову регіональних партій не втрачає актуальності. Повідомляє 112.ua.

 Ігор Коломойський – ситуативний меценат партбудівництва в Україні – зрозумів це ще у далекому 2014-му, коли взяв під опіку партію “Українське об’єднання патріотів” (УКРОП), перероблену ним із “Патріотичного альянсу”.

Після ребрендингу партію кинули у вир місцевих кампаній – вона брала активну участь у виборах до ОТГ з 2015-го по 2017-й рр. А потім почала втрачати оберти – на четвертому році війни мегапопулярний (спочатку) патріотичний символ вже не спрацьовував так, як раніше. УКРОПу знадобилася заміна, і перед місцевими виборами 2020 року Коломойський поповнив довжелезний перелік українських партій ще однією політсилою. Вона успадкувала назву від однойменної парламентської групи і стала називатися “За майбутнє”.

Вихід з-під купола

Отже, в 20-х числах травня народні депутати з групи “За майбутнє” оголосили про створення нової партії і про плани йти з нею на місцеві вибори. Очолив нову політсилу Ігор Палиця – народний депутат, екс-глава Одеської облдержадміністрації і близький соратник олігарха Ігоря Коломойського“Як депутати-мажоритарники ми несемо відповідальність перед своїми виборцями, знаємо їхні проблеми і захищаємо. Тому підемо на місцеві вибори і буде працювати над змінами для всієї країни. Люди повинні знати, що вони – господарі на своїй землі”, – не без пафосу заявив Палиця.

Слід зазначити, що у Палиці є досвід діяльності відразу у трьох сферах: законодавчій (тричі обирався народним депутатом), виконавчій (окрім роботи в Одеській ОДА, був головою Волинської облради), а також партійній (входив до політради партії УКРОП). Серед партійних соратників Палиці – колишні “укропівці” і нардепи Тарас Батенко та Ірина Констанкевич, які теж входять до депутатської групи “За майбутнє”.

 

Відкритим наразі лишається питання щодо того, чи приєднаються до новоствореної партії інші члени депутатської групи. А це свого роду “ваговози” з ресурсами на місцях, з відповідним бекграундом та управлінським досвідом. З 22-х членів групи тринадцятеро були нардепами минулого скликання, при цьому четверо з них аж до другого туру президентських виборів перебували в лавах фракції “Блоку Петра Порошенка”. Це – Микола Кучер і Петро Юрчишин із Вінниччини, Ярослав Дубневич зі Львівщини та Дмитро Лубинець із Донеччини.

Ще троє входили до складу групи партії “Відродження”: окрім близького до Коломойського Віктора Бондаря, йдеться про Антона Кіссе з Одещини та Юрія Шаповалова із Полтавщини. Ігор Гузь із Волині перебував у “Народному фронті”, а ще один представник Волині, Степан Івахів, був заступником голови групи “Воля народу”. Ще четверо вважалися позафракційними.

Окрім того, два члени групи на момент обрання до нинішнього парламенту очолювали облради: Волинську (Ігор Палиця) й Одеську (Анатолій Урбанський). А Сергій Мінько був мером Мелітополя Запорізької області. У складі групи “За майбутнє” значиться і Віктор Балога, який двічі очолював Закарпатську ОДА, чотири рази вигравав вибори в парламент і був главою адміністрації президента Ющенка, а зараз вважається одним із головних гравців у найзахіднішій області України.

Повторимося: всі ці люди ще не формалізували своє перебування у новій партії. Теоретично вони можуть приєднатися до інших політпроектів. Статус мажоритарників забезпечує їм широту маневру. Але в разі їхньої участі у партії “За майбутнє” можна констатувати: до цієї політсили віллються серйозні гравці. З уже наявним запасом політичної міцності, кадрами та матеріальним забезпеченням на місцях. Отже, у партії “За майбутнє” – серйозне майбутнє, даруйте за таку тавтологію?

Власне, і так, і ні.

Гра хороша і конкурси цікаві

“У Коломойського завжди і на все великі плани. Він грає повсякчас і грає цікаво”, – зауважує заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. А за створення партії експерт отців-засновників хвалить:

“Тут вони – реально молодці. У той час, як Кличко тільки почав неквапно розігрувати свою “партію мерів”, йому в піку така партія вже створена. Тобто “За майбутнє” заявили про себе першими і першими ж доцентрові процеси запустили. Тепер у мерів, які зацікавлені в єднанні, є варіанти щодо того, до кого приєднатися, бо й Коломойський заявив про свій власний центр впливу”.

Віталій Кличко дійсно думає про окрему партію, де серед “членів клубу” будуть його колеги – міські голови. Думають про такий варіант й інші мери. Та поки одні лише вибудовують плани, інші вже активно працюють. Хоча є всі резони припустити, що на електоральній мапі місця вистачить усім – і партіям мерів, і партіям колишніх губернаторів. Особливо, якщо вони добре покажуть себе у жовтні – на виборах до місцевих органів влади.

 

Бо добрий жовтень означатиме трамплін до парламентських виборів. Коли б ті не відбулися.

Так, партія “За майбутнє” створена під місцеві вибори, констатує у розмові зі 112.ua директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник. Ігорю Валерійовичу “захотілося взяти участь у розподілі і цього пирога”, каже експерт. А оскільки УКРОП для нього – етап пройдений, він шукає нові можливості.

Але “подальші перспективи ЗМ є не до кінця зрозумілими – побачимо, хто до цієї партії увійде. Потенційно зайняти нішу між “Нашим краєм” та УКРОПом ця партія може. А якщо партія покаже хороші результати на місцевих виборах, її можуть перетворити і на парламентський проект”, – вважає Бортник.

Новий Коломойський

Загалом шлях від УКРОПу до “За майбутнє” ілюструє трансформації, які стаються з відомим олігархом, зазначає політолог Євген Булавка. Награвшись у патріотизм, Ігор Валерійович повернувся до більш звичної для себе іпостасі – винятково прагматичної людини, позбавленої романтичного нальоту.

 

“До УКРОПу він, судячи з усього, охолонув. Та й сам бренд “загубився” – він був пов’язаний з війною, і тоді, у 2014-2015-му він прогримів (і не в останню чергу завдяки приєднанню до нього відомих людей, зокрема, журналістів), але зараз реанімувати його нерентабельно. Бо інколи будувати нове простіше і дешевше, аніж робити ремонт. Окрім того, УКРОП має (чи то пак мав) виразну патріотичну спрямованість, а “За майбутнє” – це більш нейтральний варіант. І його поява пов’язана зі змінами у позиціонуванні Коломойського”, – зауважує Булавка.

“Ігор Валерійович любить розкладати яйця у різні кошики. І це при тому, що в нього є своя група у фракції “Слуги народу”, яку називають “Планета Приват”, у нього є і своя партія УКРОП, яка нікуди не ділася. З часом Коломойський просто “освіжає” наявні проекти”, – додає до сказаного політексперт Кирило Сазонов. 

Хоча інколи бажання Коломойського “освіжитися” ніяк не співвідноситься з його діловою жилкою. Євген Булавка нагадує про один проект олігарха на президентських виборах – проект, який, на відміну від переможця цих виборів, можна вважати грошима, викинутими на вітер. Мова про кандидата в президенти Олександра Шевченка, “директора Буковеля”. “Не виключено, що “За майбутнє” стане виключно телевізійним проектом – з Коломойським таке буває, згадаймо хоча б кандидата в президенти Шевченка, це була винятково телевізійна персона”, – нагадує Булавка.

А от його колега по цеху Богдан Петренко не вважає, що йдеться про створення “телекартинки”, але припускає, що “За майбутнє” може поповнити собою колекцію партій-одноденок. Тих, котрі, як і УКРОП, “відіграли свою роль у певний час. А тепер колишньої підтримки вже не матимуть. Це стосується й інших партій, які заявили про себе на минулих виборах, наприклад, “Нашого краю”. Швидке “згасання” популярних вчора партій поширюється також і на УДАР”.

 

Тим часом Кирило Сазонов вважає, що партія “За майбутнє” переслідує ще одну мету – “тримати в тонусі президента Зеленського – на випадок дострокових парламентських виборів”. У такий спосіб Коломойський не те, що мстить главі державі, але просто нагадує: він (тобто Коломойський) існує. І буде існувати ще довгий період часу.

Тонус для президента

І, власне, про тонус. 112.ua спитав експертів про те, чи можна вважати появу партії “За майбутнє” відповіддю Коломойського президенту Зеленському. За низку дій, здійснених владою, включно із законом про банківську діяльність, який б’є по інтересах олігарха. Євген Булавка вважає, що від цього закону Ігор Валерійович не постраждав взагалі, тому “образам тут не місце. Його втрати, пов’язані з “ПриватБанком”, будуть компенсовані в інший спосіб”. “Зеленський не переміг Коломойського”, – переконаний він. 

Але новоспечені партійці із “За майбутнє” вже зараз дозволяють собі легенько покусувати гаранта. За словами Палиці, партія заповнюватиме прогалини обіцянок, які влада дала, але так і не втілила. Планів у партії – громаддя: від економічних реформ до повернення окупованих територій. “Ми рік чекали змін на краще – поліпшення життя людей, поліпшення бізнес-клімату, наведення порядку в правоохоронній системі. Але минув рік, а змін на краще ми не побачили”, – заявляє Ігор Палиця.

Він підкреслює: партія не збирається в опозицію до президента, але прем’єрів (і нинішнього, і колишнього) критикуватиме нещадно, бо вони заслужили на це. Додамо від себе, що від критики глав уряду недалеко і до критики президентської вертикалі, але, вочевидь, час розбору її польотів ще не настав. Зате настав час нагадати про амбіції вельми потужного гравця на українському політичному полі.

“Момент для старту Коломойський обрав нормальний. Чим пізніше ти включишся в гру, тим менше на тебе нариють компромату та вихлюпнуть негативу. Дуже рано в гру включився Вакарчук, а потім фактично здувся. Коломойський за 5 місяців до виборів і за 2 місяці до початку кампанії обрав якраз оптимальний варіант”, – говорить Богдан Петренко.

Але коротка партійна історія, не обтяжена компроматом, – не єдиний ключ до успіху. Євген Булавка нагадує, що значну роль у шансах будь-якої політсили на місцевих виборах відіграє прохідний бар’єр. Зміни до виборчого кодексу ще не ухвалено, і остаточне слово тут – за парламентом. В Ігоря Коломойського своє лобі є і в Раді, хоча голосів самої лише групи “Приват” для зниження бар’єру не вистачить.

А тому перед місцевими виборами ми станемо свідками не однієї обойми різноманітних договорняків. Все найцікавіше у нас – попереду.

Наталія Лебідь